Спокій – найцінніше у земній дорозі,
Спокій – це блаженство серця і душі.
В радості та смутку, горі та тривозі
Спокій духа – щастя Божого ключі.
Зберігати спокій в світі дуже важко.
Все шумить вирує, злиться і кипить…
Подивіться в бурю на маленьку пташку,
Як вона спокійно на гіллі сидить!
Знає: темна хмара, вітер, дощ – із неба
Сонце не погасло: світить, пестить, є!
В зливах, бурях, грозах також є потреба –
Після них земля нам щедрий плід дає.
Пам’ятаймо: хмара всіх страждань пропасна,
Хоч велика й темна, й небо закрива.
І гроза життєва теж короткочасна –
Дух Святий у горі душу зігріва.
Все бо – з волі Неба. Все-усе за планом.
Спокій, повний спокій – він перемага.
Бог – живий, і вірним світлу вічність дано.
Мить, година, днина кожна дорога!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 6878 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009